Конкурсна робота

1.Автор досвіду: Колядка Анастасія Едуардівна, соціальний педагог Кушугумського КДНЗ «Ромашка»

2.Базова модель досвіду.

2.1.Назва теми : «Інноваційні підходи до формування національно-патріотичних цінностей у дошкільнят»

2.2.Актуальність і перспективність досвіду.

«Той, хто забув колиску, з якої піднявся, щоб піти по землі,

хто байдужий до матері, що вигодувала та виховала його,

не здатен переживати високі патріотичні почуття»

В.О.Сухомлинський

Плекання національної свідомості й самосвідомості, прищеплення моральних ідеалів та ціннісних орієнтирів починається з раннього дитинства, з перших років життя дитини. Суверенній Україні потрібні громадяни, які мають глибоко усвідомлену життєву позицію, налаштовані патріотично й водночас толерантно, з повагою ставляться до інших людей, їхніх національних культур, держав. Зростити і виховати таку генерацію українців, духовно багатих особистостей можна за умови розвитку національної освіти, у якій би система виховання, навчання і розвитку ґрунтувалася на передових ідеях вітчизняної і зарубіжної філософії, засадах української етнопедагогіки, прогресивній науковопедагогічній думці і яка б органічно синтезувала суспільні освітні впливи та родинне виховання.

Одним із завдань української системи освіти є пробудження і виховання в кожній дитині, підлітка, юнака патріотичних почуттів, залучення до вищих цінностей.

На превеликий жаль значна частина сучасних сімей далека від традицій національної родини з її сімейними традиціями, нормами поведінки і співжиття з її народною етикою, мораллю, правосвідомістю.

Тому особливо важливу роль у своїй роботі ми відводимо народознавству, що допомагає відкрити дітям красу рідної землі, творчості талановитих земляків, а також плекати духовність дошкільнят, навчати критично оцінювати вчинки — свої та інших людей, спонукати до засвоєння мудрості, накопиченої предками.

Актуальність питання патріотичного виховання дошкільників обумовлюється тим, що формування громадянської позиції свідомого українця має полягати в активному обстоюванні традиційних для нашого менталітету чеснот: любові до рідної землі, товариськості, розумної достатності, цінності родинного життя, духовного повсякденного буття, уважного ставлення до людей. Саме з раннього дитинства, з перших років життя дитини починається плекання національної свідомості й самосвідомості, прищеплення моральних ідеалів та ціннісних орієнтирів.

2.3.Теоретична основа.

Виховання у молодого покоління почуття патріотизму, відданості справі зміцнення державності, активної громадянської позиції нині визнані проблемами загальнодержавного масштабу.

У Державних національних програмах «Освіта» («Україна ХХ1 століття»), «Діти України», «Національній програмі патріотичного виховання громадян, розвитку духовності», Законах України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Національній доктрині розвитку освіти України як стратегічні визначаються завдання виховання в особистості любові до Батьківщини, усвідомлення нею свого громадянського обов’язку на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей, утвердження якостей громадянина – патріота України як світоглядного чинника.

Патріотизм покликаний дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості і грунтується на визнанні пріоритету прав людини. Суспільства, яке функціонує на засадах гуманізму, свободи, верховенства закону, соціальної справедливості, гарантує умови для зростання добробуту народу. Суспільства, яке є єдиним дієвим механізмом розбудови не олігархічної, а народної демократії, правової України, виступає, з одного боку, джерелом опозиції державній владі, а з іншого - взаємодоповнює її, реалізуючи свої розвивальну і контролюючу функції.

Виходячи з цього, патріотизм на даний час є нагальною потребою і держави, якій необхідно, щоб усі діти стали національно свідомими громадянами – патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі, і особистості, яка своєю діяльнісною любов’ю до Батьківщини прагне досягти взаємності з метою створення умов для вільного саморозвитку і збереження індивідуальності;

і суспільства, яке зацікавлене в тому, щоб саморозвиток особистості, становлення її патріотичної самосвідомості здійснювався на моральній основі.

Оскільки патріотизм набуває нині особливого значення, відтак виникає гостра потреба у розробці системи роботи з дітьми дошкільного віку щодо формування у них основ патріотичного виховання, яка б дала можливість для всебічного розвитку особистості майбутнього громадянина–патріота України шляхом ознайомлення дітей з культурою, традиціями та звичаями українського народу.

Патріотичне виховання – одна із складових систем гармонійного розвитку дошкільника. Базисом патріотичного виховання є певна сума знань окреслена державним стандартом дошкільної освіти в Україні. Діюча програма економічної і соціальної розбудови Української держави має блок завдань спрямованих на розвиток освіти і виховання підростаючого покоління. Одним із пріоритетних проявів цих завдань є створення певних передумов громадянської поведінки побудованих на засадах моралі. Виокремлюючи із системи освіти дошкільний вік, науковці розглядають його як період в якому закладаються основи патріотичного виховання, формується патріотична самосвідомість, громадянська відповідальність особистості дитини. Тому, наразі, патріотичне виховання дітей дошкільного віку розглядається як пріоритетний напрямок освітньої діяльності.

Для цього в ДНЗ повинна бути створена цілісна система всебічного розвитку особистості майбутнього громадянина-патріота України шляхом ознайомлення дітей з культурою, традиціями та звичаями українського народу; а також формування у них почуття причетності до історії та майбутнього свого краю, пробудження і виховання патріотичних почуттів.

А також створена матеріальна та навчальна бази (добір та розробка ігор, конспектів занять, наочності, обладнання тощо), в кожній групі для роботи з дітьми доцільно створити відповідне розвивальне середовище:

Ø оформити український куточок національної та народної символіки;

Ø оформити добірку віршів про Україну, Київ, Запоріжжя, рідну природу, Батьківщину;

Ø зібрати бібліотечку українського фольклору: народні прикмети, прислів’я, легенди, загадки, заклички, колисанки, народні ігри, тощо;

Ø підібрати фонотеку українських пісень;

Ø підібрати та узагальнити дидактичні ігри на закріплення знань про рідний край та його природу;

Ø підібрати ілюстрації, плакати, карту України;

Ø доповнити папками, ширмами на українську тематику;

Ø доповнити українським національним одягом, рушниками, посудом.

Патріотичне почуття за своєю природою – інтегральне, оскільки об’єднує в одне ціле всі сторони розвитку особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, фізичну.

Воно формується поступово під впливом навколишнього середовища та інших виховних чинників. Бути патріотом – означає любити материнську мову, свій дім, батьків і усіх людей, природу рідного краю, звичаї, шанувати традиції народу, людську працю, прагнути не лише зберігати духовні скарби народу, а й примножувати їх. Саме ці проблеми і є визначальними у громадянському вихованні дітей дошкільного віку.

Систематична робота з патріотичного виховання дає змогу соціальному педагогу послідовно й системно формувати у дітей уявлення про такі складні для розуміння дитини моральні категорії, як добро, зло, совість, людяність тощо.

Ключовими фігурами освітнього процесу є діти, батьки й педагоги.

Роботу з патріотичного виховання дітей планувати відповідно до їхніх вікових особливостей і можливостей. Підвищення фахової компетентності педагогів з питань формування громадянської компетентності дошкільників передбачає поглиблення теоретичних знань та вдосконалення практичних вмінь і навичок.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ.

Кожне нове покоління людей живе і розвивається у певному національному середовищі, життя якого залежить від особливостей державного устрою країни.

Дитина від народження перебуває під впливом як соціально-економічних умов, так і національної специфіки: побутового життя, культури, народних звичаїв, традицій. Вона переймає від дорослих багатство рідної мови, відчуття прихильності та симпатії до духовності свого народу, поступово призвичаюється до усталених морально-правових норм. Усе це веде до появи у неї особливих рис національної психології – ментальності, які стають підґрунтям для виховання громадянина-патріота.

Громадянська позиція свідомого українця має полягати в активному обстоюванні традиційних для нашого менталітету чеснот: любові до рідної землі, товариськості, розумної достатності, цінності родинного життя, духовності повсякденного буття, уважного ставлення до людей.

Проблема патріотичного виховання виникла давно. В основі її вирішення є відродження національної культури, фундаментом якої являються усталені народні традиції та звичаї, що вироблені народом впродовж усього історикокультурного розвитку.

Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, традиції, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї народу – це ті прикмети, за якими народ розпізнається не тільки в сучасному, але й в його історичному минулому. Традиції – це неписані закони, якими керуються і в щоденних і у всенаціональних справах. Це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю.

Українці свою духовну культуру почали творити далеко до християнського періоду на Україні. Про нас кажуть: «Що край – то звичай». Зараз надворі третє тисячоліття, складний суперечливий час, коли у молодих батьків наших вихованців втрачається національна самосвідомість, інтерес та повага до національної культури, історії свого народу, мови.Так, однією з найважливіших педагогічних задач, визначених Законом України «Про дошкільну освіту», є виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля. Концепція дошкільного виховання в Україні, сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі напрями. На це орієнтують і сучасні програми дошкільного виховання. Державним стандартом дошкільної освіти є Базовий компонент дошкільної освіти. Його мета – забезпечення життєвої компетентності дитини, до змісту якої входить і поняття «бути громадянином своєї країни, патріотом свого народу».

Відродження країни неможливе без пробудження національної самосвідомості її громадян. Цей процес уже розпочато, та успішним він буде лише тоді, коли головні національні цінності, любов до Батьківщини діти засвоюватимуть змалечку, разом з першим усвідомленням сутності добра, справедливості, краси.

Національна самосвідомість — глибинне сприйняття людиною себе як частини національної спільноти, нації з притаманними їй особливими, визначальними рисами, що проявляється у відданості й любові до свого народу, до Батьківщини, гордості за її минуле й сьогодення, готовності її захищати.Засвоєння національних цінностей — тривалий процес. Вони не закладені у генах, це не природна якість, а соціальна, вона не успадковується, а формується цілеспрямовано, системно, з дотриманням певних принципів та використанням відповідних методів.

Саме від нас, педагогів дошкілля, залежить, яким буде майбутнє покоління українців, а відтак — у якій державі ми житимемо. У контексті сьогодення перед нами постає першорядне завдання — виховання гідних громадян, освічених, толерантних та патріотично налаштованих. Тоді Україна буде єдиною й справді незалежною.

Головна мета національного виховання - плекання свідомого громадянина, сприяння набуттю дитиною соціального досвіду, засвоєнню національних та загальнолюдських цінностей, формування у неї високої духовності й фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури, культури міжнаціональних відносин, потреби та вміння жити в громадянському суспільстві.

Національне виховання найвиразніше має втілюватися в змісті освітньої діяльності, її навчально-дидактичному та методичному забезпеченні; у створенні предметно-просторового розвивального етносередовища, атмосфери духовної та національної єдності всіх учасників освітнього процесу.

Спостерігається пряма залежність: що глибше проникають діти у скарбницю національної матеріальної й духовної культури, осмислюють досягнення своєї нації, то глибші їхні національні почуття, стійкіші прагнення до навчальної та трудової діяльності.

Патріотизм як основа сучасного виховання дітей включає в себе формування національної свідомості та самосвідомості, тобто виховання любові до рідної землі, до свого народу, готовності до праці в ім'я України, освоєння національних цінностей (мови, території, культури), відчуття своєї причетності до розбудови національної державності, формування почуття гідності й гордості за свою Батьківщину. Саме плекання національної свідомості й самосвідомості, прищеплення моральних ідеалів та ціннісних орієнтирів починається з раннього дитинства, з перших років життя дитини.

2.4.Новизна досвіду та педагогічна модель досвіду.

В Кушугумському КДНЗ «Ромашка» змінилися форми і методи патріотичного виховання .Ми ставимо за мету не нав’язування правил і норм та примусове їх виконання, а створення умов для осмислення суті моральних правил і норм, їх доцільності, добровільного їх сприйняття, творчого застосування, набуття досвіду морально – ціннісного ставлення до навколишнього світу, до людей, до самого себе.

Провідною ідеєю досвіду є враховання індивідуальних особливостей дітей, рівень правосвідомості, духовності та моральності кожного, виконуючи вимоги програми розвитку дитини дошкільного віку «Українське довкілля», Базового компоненту дошкільної освіти, для вирішення проблеми з патріотичного виховання дітей дошкільного віку ми поставили такі завдання:

*забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів;

*виховання любові до рідного краю, рідного дому, сім’ї;

*формування національної свідомості і почуття власної гідності як представників свого народу;

*формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови;

викликати бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;

виховання любові до культурного спадку свого народу;

*формування духовно-моральних взаємин, утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, милосердя, доброти;

*виховання толерантного ставлення до представників інших національностей;

прищеплення дітям елементарних правових знань, формування найпростіших навичок правової поведінки;

*вироблення екологічної культури людини, розуміння необхідності гармонії її відносин з природою;

*забезпечення високої художньо-естетичної культури, розвиток естетичних потреб і почуттів.

Це дає змогу виховувати у дошкільників любов до своєй крайни, впливає на формування в дітей ключових компетентностей, дає змогу отримувати навички і уміння, що можна буде використати в житті.

3.Інформаційно- педагогічна модель досвіду.

3.1.Мета

3.2.Завдання:

-забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів;

-виховання любові до рідного краю, рідного дому, сім’ї;

-формування національної свідомості і почуття власної гідності як представників свого народу;

-формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови;

-викликати бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;

-виховання любові до культурного спадку свого народу;

-формування духовно-моральних взаємин, утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, милосердя, доброти;

-виховання толерантного ставлення до представників інших національностей;

-прищеплення дітям елементарних правових знань, формування найпростіших навичок правової поведінки;

-вироблення екологічної культури людини, розуміння необхідності гармонії її відносин з природою;

-забезпечення високої художньо-естетичної культури, розвиток естетичних потреб і почуттів.

3.3.Тривалість роботи над темою досвіду 2017-2018 роки.

4.Технологія реалізації інноваційної розробки.

Маючи досвід педагогічної практики, в міру наших можливостей, нами, педагогами Кушугумського ДНЗ «Ромашка» взято за мету створення цілісної системи всебічного розвитку особистості майбутнього громадянина – патріота України шляхом ознайомлення дітей з культурою, традиціями та звичаями українського народу; а також формування у них почуття причетності до історії та майбутнього свого краю, пробудження і виховання патріотичних почуттів.

В програмі розвитку дитини дошкільного віку «Українське довкілля» окреслено завдання ознайомлення дітей з явищами суспільного життя за напрямами, зміст яких поглиблюється у кожній наступній віковій групі. Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну Батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки рідного краю.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін.

Готуючись до реалізації поставлених завдань, ми проробили нормативні документи: Закон України «Про дошкільну освіту», Державну національну програму «Освіта. Україна ХХI століття», Конвенцію ООН про права дитини, Концепцію виховання дітей та молоді в національній системи освіти, Концепцію громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, відповідну літературу, зокрема навчальний посібник з народознавства В.І. Цимбалюк, В.В. Жайворонок «Світлиця», етнографічний нарис О.Воропай «Звичаї нашого народу», методичні рекомендації К.І. Стрьок та О.М.

Суверенній Україні потрібні громадяни, які мають глибоко усвідомлену життєву позицію, налаштовані патріотично й водночас толерантно, з повагою ставляться до інших людей, їхніх національних культур, держав. Виховати таку генерацію українців можливо лише за умови поєднання сучасної системи виховання і української етнопедагогіки. Тому вважаю, що перед нами, сучасними вихователями, що виконують соціальне замовлення батьків, стоїть завдання активно впроваджувати в освітньо – виховну роботу з дітьми основи патріотичного виховання, яке базується на витоках українського народознавства.

5. Результативність досвіду

Обов’язковою передумовою стала необхідність створення відповідної матеріальної та навчальної бази (добір та розробка ігор, конспектів занять, наочності, обладнання тощо).

З цією метою для роботи з дітьми було створено відповідне розвивальне середовище групи:

√ оформлено український куточок національної та народної символіки, де розміщено герб та прапор України, українські рушники, сорочкивишиванки, український посуд та іграшки;

√ оформлено добірку віршів про Україну, Київ, рідну природу, Батьківщину;

зібрано бібліотечку українського фольклору: народні прикмети, прислів’я, легенди, загадки, заклички, колисанки, народні ігри тощо;

√ підібрано фонотеку українських пісень;

√ підібрано та розроблено дидактичні ігри на закріплення знань про рідний край та його природу;

√ підібрано ілюстрації, плакати, карту України.

З першого дня в нашому дошкільному закладі ми починаємо ознайомлювати малят з національними духовними цінностями, формуючи в них насамперед такі морально-етичні засади:

• почуття власної гідності;

• почуття колективізму (вміння виконувати доручення, бажання допомогти слабшому);

• прагнення уникати конфліктних ситуацій;

• любов до рідних (піклування про їхнє здоров’я, прагнення підтримати їх).

Ознайомленню з національною культурою та створенню відповідної атмосфери сприяє організоване в дошкільному закладі етносередовииде. Так, в інтер’єрі дошкільного закладу використані елементи українського традиційного мистецтва та побуту. В актовому залі є облаштована українська світлиця з мальованою піччю, мисником з глиняним та дерев’яним посудом, столом та лавами. Стіни оздоблені яскравим розписом та вишитими рушниками, на покуті — ікона, підлога й лави застелені домотканими килимами. Є ще прядка і мотовило.

Діти радо відвідують українську світлицю, де ознайомлюються з українським народним мистецтвом, розглядають елементи розпису, які зможуть використати на заняттях з декоративного малювання, аплікації. В дошкільному закладі проводяться заняття з народознавства. Дівчатка і хлопчики залюбки сідають на старовинне лави, слухаючи розповідь вихователя, народні казки, загадки, примовки, скоромовки тощо. Часто тут лунають народні пісні та мелодії, причому не тільки у записі, а й у виконанні вихователів і дітей.А які цікаві зустрічі з батьками, бабусями й дідусями вихованців відбуваються у нашому закладі! Виявляється, серед них багато майстрів, які охоче діляться своїми знаннями та вміннями з дітьми.

Крім того, в групових кімнатах оформлені українські куточки, в яких ознайомлюємо дітей з культурою, літературою, традиціями українського народу, проводимо фольклорні посиденьки разом з батьками (відповідно до народного календаря).

Елементи ознайомлення з національною культурою поступово впроваджуємо в усі види занять, у повсякденне життя групи. А завершують цю роботу свята, що є результатом співтворчості дітей і дорослих у царині народного словеснопоетичного, музичного, танцювального, драматичного мистецтва. Тому щорічно в нашому садочку проводяться веселий ярмарок, свята й розваги народознавчої тематики.

Значна увага у закладі приділяється ознайомленню дітей з рідним краєм, з історичними та державними символами українського народу: Прапором, Гербом, Гімном. Крім державної та національної символіки, в Україні історично склалася народна: вишиті рушники, вінок, червона калина, верба, криниця, журавель. їм присвячено окремі заняття з народознавства з використанням фото, відеопрезентацій та образотворчої діяльності, що забезпечує більш глибоке опанування дітьми тематики та викликає зацікавленість.

Народознавчий матеріал використовуємо у різних сферах життєдіяльності дітей. Завдяки цьому малюки глибше відчувають, що набуття знань про свій народ — це пізнання себе як його частини. Системність у народознавчій роботі сприяє формуванню основ національної свідомості.

Всю роботу ми спланувала в трьох напрямках:

·робота вихователя;

·робота з дітьми;

·робота з сім’єю

Втілення в життя поставлених завдань ми почали з бажання повернути дітям те, чого не вистачало нам багато років: солов’їну, квітучу, багату, мелодійну, виразну українську мову. Рідна мова – найяскравіший вияв національного буття народу, його головна духовна скарбниця. Вона є могутнім природним засобом об’єднання людей. Через мову народ передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, традиції і культуру. Оволодіваючи рідною мовою, дитина пізнає свій народ, його характер, культуру, історію та думки.

Використовуючи диференційований підхід, ми починали розвивати інтерес у дітей до української мови і культури за допомогою усної народної творчості невичерпного джерела виховання дитини. Скарбниця усної народної творчості надзвичайно багата. Є в ній і казка і легенда, загадка і лічилка, приказки й прислів'я, скоромовки, чистомовки, колисанки, забавлянки .Вона відображає життя народу його історію, мову, народну мудрість. Через народну творчість дошкільник дістає перші уявлення про культуру та побут свого народу.

Прислів'я та приказки приваблюють дітей яскравою грою слів, барвистістю мови, ритмікою. Часто їх використовую у спілкуванні з дітьми: під час сніданку, обіду, коли дитина виконує трудові доручення неохоче або відмовляється від роботи. Також на прогулянці в різних ситуаціях поповнюю знання і словник дітей прислів'ями і приказками: під час спостережень в природі, праці на ділянці дошкільного закладу, на городі.

В своїй роботі часто використовуємо загадки, які мають багато спільного з прислів'ями та приказками. Тематика загадок різноманітна: про рослинний, тваринний світ, пори року, працю, господарювання, побут і інше. Саме за допомогою загадок збагачується словник дітей. А успішному відгадуванню загадок в давні часі надавалося дуже велике значення: воно було мірилом мудрості і розуму.

Перлини народної творчості – скоромовки, чистомовки, заклички використовуємо під час усіх видів діяльності дітей дошкільного віку. Заучуємо їх з дітьми колективно на заняттях з розвитку мовлення, індивідуально або невеликою групою дітей у повсякденному житті, в ранкові та вечірні години, з метою вправляння дітей у правильний вимові звуків.

Щоб твори усної народної творчості завжди були постійними помічниками у роботі, ми їх систематично накопичуємо, групуємо за темами, та оформлюємо в альбом.

На заняттях з народознавства широко використовуємо скарб усної народної творчості — казки, легенди та притчі, які містять в собі значний пізнавальний і виховний потенціал і доступні до сприймання дошкільниками. На їх основі ми знайомимо дітей з історією українського народу, його традиціями.

Наприклад, тему «Праця дорослих» доповнюють ігри - пісні «А ми просо сіяли», «Мак», «Редька», до теми «Народні обряди та традиції» - «Подоляночка», «Горобчик» і інші.

Паралельно з проведенням роботи щодо виховання у дітей інтересу до української мови та володіння нею ми постійно проводили роботу з патріотичного виховання дітей: формування патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних діячів, готовності до виконання громадянських обов ’язків.

Також знайомимо дітей з правами та обов’язками зі змістом статей Декларації прав людини, Конвенції про права дитини, допомагаємо в ігровій формі запам`ятовувати основні поняття, доводимо дітям, що в основі прав людини лежать головні потреби всіх людей

В нашому дошкільному закладі обладнан куточок, який ми ласкаво називаємо «Світлицею». Там зібрано народно-ужиткове мистецтво: посуд, вироби ткацтва, вишиті рушники, сорочки. Час від часу в «Світлиці» відкриваємо «Музей хліба», показує свої виставки «Народний театр», працює «Майстерня умільців» .

Неоціненна роль в ознайомленні дітей з творами національно-прикладного мистецтва належить народній іграшці та національному посуду. На заняттях та поза ними використовуємо національну іграшку і як зацікавлюючий (сюрпризний) момент, і як основний об’єкт розгляду, що допомагає дітям збагачувати словник новими назвами та розвиває їх активну мову. Різноманітність іграшок викликає почуття гордості за народних талановитих майстрів, які творять на Україні .

Проведена нами робота дає відмінні результати. Наші вихованці почали з більшою повагою ставитися до природи, до людей. У дошкільнят сформувалося чуття родини, рідного краю, гордості за свій народ. Діти розвинулися інтелектуально, набули стійких моральних звичок. Діти добре розуміють українську мову, збагатили словниковий запас словами щоденного вжитку, своєчасно використовуючи в спілкуванні прислів'я, приказки, скоромовки, загадки і інші твори народного фольклору. Під час самостійних ігор драматизують уривки знайомих українських казок, віршів, пісень, охоче грають у народні ігри.

Діти усвідомили розподіл народних свят за порами року, народних традицій і обрядів, використовують їх фрагменти в самостійній ігровій діяльності, з задоволенням переодягаються в український одяг, охоче виконують аплікації, малюнки, оздоблюючи національний посуд, одяг, інші предмети побуту. Із задоволенням малюють природу рідного краю, вулиці рідного міста, села разом з батьками ведуть історію свого родоводу за допомогою родинної квітки і родовідного дерева, добре орієнтуються в державних символах України.

Системний підхід у роботі сприяв формуванню пізнавальних здібностей та інтересів дітей, що забезпечує наступність між дошкільним закладом та школою у розв’язанні питань з патріотичного виховання.

А найголовніше наше досягнення – діти сформувалися духовно, тобто у них виникає не лише потреба пізнавати, а й жити для інших. Сподіваємося, що вони виростуть справжніми патріотами, які любитимуть Україну, пишатимуться нею.

Досягти таких результатів допомогла й спільна робота з батьками. Механізми реалізації роботи з батьками відбувались через різні форми роботи: збори, засідання батьківського комітету, консультації, бесіди, виставки, свята, розваги, дозвілля.

Нами були проведені й нетрадиційні форми роботи з батьками:

«українські вечорниці», дні відкритих дверей, виставки-конкурси спільних робіт дітей та батьків. Широко використовую папки-пересувки. В естетично оформленому батьківському куточку постійно поповнюю інформацію з народознавчих питань та надаю поради й рекомендації щодо патріотичного виховання .

Цікаво проходять різні родинні заходи, присвячені українському народознавству, вечори розваг, святкові ранки .Адже не секрет, що теперішнє молоде покоління батьків набуває знання з народознавства разом з дітьми, завдяки спільній роботі сім`ї і дошкільного закладу. Українські національні традиції і є тим живильним ґрунтом, на якому сходять перші паростки патріотизму в чистих душах наших вихованців, що саме вони і є важливим і могутнім чинником навчання й виховання, розвитку особистості й оздоровлення нації і суспільства.

Родина вважалася першою найуніверсальнішою академією, де не лише загартовують тіло, а й формується духовний світ. Чи треба дітям знати свій родовід? Родовід – це коріння, на якому тримається дерево. Українці завжди схилялись перед своєю родовідною. Гордість за неї, вірність своїм сімейним реліквіям яскраво виявились впродовж багатьох століть. Це було стержнем української державності. Разом з дітьми та батьками ми виготовляємо родинну квітку, родинне дерево кожної сім`ї, проводимо родинні свята .

На наш погляд, люди повинні з раннього дитинства розуміти, що вони знаходяться в потоці історії, що вчинки кожної людини залишають свій слід, віддзеркалюються в історії і будуть оцінюватися наступними поколіннями, впливати на їх долю. Народні і сімейні традиції, перекази, легенди, гордість за свою країну, за своїх батьків і дідів – невід`ємна частина формування національної свідомості людини, патріотичних почуттів, менталітету всього суспільства.

6. Рекомендації щодо впровадження досвіду

В досвіді роботи пропонується дієва программа роботи з патріотичного виховання в дошкільних закладах з дітьми, батьками та вихователями.

В досвіді пропонується :

*конспекти занять з групами різного віку;

*літературна тека

*використання ІКТ

7. Додатки:

1.Педагогічний досвід «Інноваційні підходи до формування національно-патріотичних цінностей у дошкільнят»

2.Конспекти занять, використання ІКТ, використання нетрадиційних технік, літературна тека(прислів’я , загадки, скоромовлянки , промовлянки колисанки , народні ігри,) .

3.Презентації

Шукати в цьому блозі

Життя Кушугумського КДНЗ "Ромашка"